ЖУРНАЛ «КАМУФЛЯЖ»

Видавець:
ПП „Видавничий Дім
„Прес-КІТ”

Адреса:
01054, м. Київ,
вул. Воровського, 51, оф. 3.

Телефони:
Редакція: 484-0476
Рекламний відділ: 482-3949
Відділ реалізації: 486-5002

ПЕРЕДПЛАЧУЙТЕ У ПОШТОВИХ ВІДДІЛЕННЯХ «УКРПОШТИ» І ПЕРЕДПЛАТНИХ АГЕНТСТВАХ

Читайте на сторінках журналу "КАМУФЛЯЖ" № 7 (67) 2008 року:

Место службы – Косово
	Окончание. Начало в предыдущем номере. «Здесь вам не равнина…» Почти четверть территории Косово – горы. Они, как края гигантской чаши, обступают страну на севере, западе и юге. Самый высокий горный хребет – Шар-платина (2–2,5 тыс. м) – находится на юге Косово. Именно его вершины видят наши миротворцы ежедневно из окон гостиницы «Бреза». У подножия хребта, а большею частью в самих горах расположен муниципалитет Штрпце – зона ответственности украинского контингента. Базовый лагерь – гостиница «Бреза» – находится на высоте 800 м над уровнем моря, самое высокогорное село, опекаемое нашими миротворцами (оно называется Каштаньево) – на высоте 1200 м. Еще выше (1800 м) расположен лыжный центр Молика. Он тоже входит в зону ответственности украинцев.
Ігор Боринський: «З десяти призовників до армії йде, в кращому випадку, один…»
	«Мускул свой, дыхание и тело тренируй с пользой для военного дела!» Cвого часу плакати з таким гаслом можна було побачити на спортивних майданчиках багатьох військових частин Радянської армії. Ці римовані рядки стисло і влучно передавали суть фізичної підготовки в армії. До того ж запам’ятовувалися вони на все життя (ще б пак, їх автор – сам Володимир Маяковський). Безумовно, нові часи народжують нові заклики, але цей, погодьтеся, і сьогодні залишається актуальним. Досвід сучасних бойових дій та миротворчих операцій свідчить, що незважаючи на суттєве зростання технічної оснащеності армій, фізична підготовка військовослужбовців була і залишається важливим компонентом боєздатності війська. Досить лише пригадати подробиці 640-кілометрового маршу 5-ї омбр ЗС України з Кувейту в Ірак («Камуфляж» писав про це у січні 2007 р.), коли фізична витривалість українських миротворців стала однією з головних умов успішного виконання поставленого завдання. Про здобутки та проблеми на шляху досягнення військовослужбовцями фізичної досконалості кореспонденту нашого журналу розповів начальник Управління фізичної підготовки – начальник фізичної підготовки ЗС України полковник Ігор Боринський.
Новый виток космической гонки вооружений
	Одной из главных «космических тем» начала этого года стала проблема перехвата аварийного американского спутника 193/NROL-21 Radarsаt, который сошел с орбиты и нес в себе опасность для людей при падении на Землю. Двадцать первого февраля нынешнего года в 5.26 по киевскому времени ракета «Стандарт-3» (SM-3), запущенная с борта крейсера ВМС США «Лейк Эри» в Тихом океане, уничтожила аварийный американский спутник-шпион, который распался на тысячи обломков.
Атака из киберпространства
	Что может ждать нас в будущих войнах? Биологические боевые вещества? Химические дубинки? Ядерный апокалипсис? Налицо все признаки того, что громкого «бум!» вообще не будет – и не нужно, и не выгодно. К тому же слишком дорого. Не будет, скорее всего, и беготни «пакетов мышц» типа Рэмбо, стреляющих из термоядерных базук и лазерных пищалей. «Универсальные солдаты» так и останутся персонажами крутых детских фильмов.
Українське небо
	Скільки їх у світі – «інфікованих вірусом» авіації? Важко сказати. Такої статистики ніхто і ніколи не вів. Але достеменно відомо, що про «хворобу небом» люди знали ще з часів міфічних Ікара і Дедала. Країну за країною, покоління за поколінням авіація захоплювала людські думки, справи й мрії. І сьогодні вже без будь-якого перебільшення можна говорити про існування окремого світу – світу авіації. Більш того, можна стверджувати, що цей світ буде існувати завжди! Авіація, незалежно від політичних режимів, соціальних умов або чиїхось бажань, стала невід’ємною частиною нашого життя. До її існування більшою чи меншою мірою, але причетний кожен із нас. І не так важливо, чи довелося тобі політати самому, головне інше, про що ще Іоанн Златоуст сказав так: «Якщо хочеш зрозуміти, що таке людина, не озирайся на царські престоли і будинки вельмож, а підніми очі до неба!». «Камуфляж» розпочинає друкувати серію матеріалів про наших співвітчизників, які зробили вагомий внесок у розвиток авіації та космонавтики. Адже, незважаючи на такі ж вітри, такі ж хмари і грози, як і в будь-якому іншому небі, українське небо було свідком, а часто і натхненником унікальних подій, які назавжди увійшли в історію світової авіації.
Анатолій Лопата: «Я щасливий, що мені вдалося тоді вистояти, не зламатися»
	«Камуфляж» продовжує публікацію матеріалів до 17-річчя ЗС України. У цьому номері закінчення інтерв’ю з начальником Головного (Генерального) штабу ЗС України (з березня 1993 р. по серпень 1996 р.) генерал-полковником А. Лопатою. Початок у попередньому номері. – І ось у цей непростий для країни період Ви стали начальником ГШ. Пригадайте, будь ласка, як відбувалося Ваше призначення? – Ви, мабуть, знаєте, що наприкінці вересня 1992 р. начальник ГШ генерал-лейтенант Собков був призначений командувачем Прикарпатського ВО. Ця подія мала певну передісторію, про яку Вам, напевно, краще розповість він сам. Зазначу лише, що Василь Тимофійович тільки почав вростати в посаду НГШ, і тут відбулося це несподіване призначення. Але життя тривало, і міністр оборони генерал-полковник Морозов запропонував мені тимчасово виконувати обов’язки НГШ. У той же день я приступив до цієї роботи.
Від імені держави
	«Любити море? Я кохаю його до нестями, сидячи на пляжі». Цей злегка цинічний, але відвертий вислів, як не дивно, належить громадянину уславленої морської держави, англійському драматургу XVIII ст. Дугласу Джеральду. Втім, людство поділяється як на тих, для кого межа морських бажань – тепла й лагідна хвиля на тихому узбережжі, так і на тих, хто навіть із ризиком для життя, але все ж таки вийде в море. Саме про них досить влучно сказав теж англієць – поет XVII ст. Джордж Герберт: «Той, хто навчиться молитися, нехай виходить у море». Завдяки таким відважним людям і відбувалися великі географічні відкриття, а нині – зростає морська торгівля й будівництво кораблів, гармонізується судноплавство. До них належать і наші співвітчизники. Адже кожен двадцятий моряк у світі – українець. На жаль, сьогодні в нашій державі в галузі суднобудування затишшя. Однак є флот у понад 2 тис. суден. Нехай (ніде правди діти) більшість із них не великотоннажні й «похилого віку», але й за цим господарством слід доглядати. Щоб не «прописатися» на постійній основі у «чорному списку» Паризького міжнародного меморандуму, куди щорічно заносяться прапори країн світу, кораблі яких не відповідають міжнародним стандартам і правилам щодо безпеки експлуатації та судноплавства. Саме неухильне виконання цих стандартів та правил і контролюють фахівці Головної державної інспекції України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекції). детальніше>>
Исповедь наемника. Эмигрант из Украины в армии США
	Призывников в Соединенных Штатах нет, то есть весной и осенью никто не гоняется за достигшими совершеннолетия отроками и не доставляет их на призывной пункт прямо из теплых постелей. В Америке есть контрактники. Они идут в армию добровольно и за деньги. А это совершенно меняет дело. О своей жизни на службе Пентагона рассказывает бывший винничанин Сергей Беспалко.
Картина для агента іноземної розвідки
	Ветеран органів держбезпеки підполковник у відставці Володимир Степанович Якименко все своє життя не розлучається з пензлем. Хист до малювання неодноразово допомагав йому знаходити нестандартні рішення під час виконання розвідувальних і контррозвідувальних завдань за кордоном, відволікатися від суворих буднів армійського життя і роботи у спецслужбі, долати життєві негаразди. Сьогодні для 70-річного ветерана живопис є тим живильним джерелом, який щодня пробуджує його до повнокровного життя, наповнює силою, енергією, новими планами і задумами.
«Нас называли «асесоре советику»
	Николаю Герасимовичу Ковтуну, полковнику в отставке, редкостно повезло: вся его военная служба, а это 36 календарных лет, прошла на родной украинской земле. Правда, за одним исключением: с декабря 1982 по декабрь 1984 г. он находился в спецкомандировке – за 10 тысяч километров от Украины, в загадочной африканской стране Анголе. Как раз в то время, когда, как сообщалось в официальных документах, «это молодое государство на западе Африки подвергалось агрессивным действиям со стороны ЮАР и националистических раскольнических группировок, что наносило хозяйству Анголы огромный экономический ущерб». Его рассказ мы и предлагаем читателям нашего журнала.
Наша міліція нас береже?
	Доброго дня, шановна редакціє! Я постійний читач вашого журналу і знаю, що «Камуфляж» дає відповіді на багато запитань, у тому числі й юридичного характеру. У мене також з’явилося запитання, що стосується роботи патрульно-постової служби МВС. Багато моїх знайомих розповідали, що співробітники ППС зупиняли їх на вулиці й безцеремонно обшукували без жодних пояснень. Я не надавав цим розповідям значення, доки сам не потрапив у подібну ситуацію. Я знаходився за кермом свого автомобіля, припаркованого біля тротуару, і розмовляв по мобільному телефону. Повз моє авто повільно проїжджав «уазик» ППС. Проїхавши кілька метрів, машина дала задній хід, і з неї вийшли два співробітники міліції. Підійшовши до вікна моєї автівки, вони попросили мене вийти й пред’явити документи. На моє запитання: «У зв’язку з чим такі дії?», вони відповіли: «Ну, ми побачили, що ви на нас дивитеся, ось і вирішили перевірити». Я вийшов із автомобіля, показав водійське посвідчення й техпаспорт одному із міліціонерів, інший сказав, що необхідно обшукати мої кишені. Після того, як всі кишені були перевірені, він оглянув мій мобільний телефон, цигарки, всі мої особисті речі. Далі прозвучала фраза, що потрібно оглянути й машину. Він заглянув у бардачок, на заднє сидіння, у багажник. Нарешті запитав, чи немає в мене наркотиків, зброї, вибухівки. Я відповів, що немає. Пожартувавши, що зі мною «щось не так», коли в мене всього цього немає, вони відповіли «Добре, відпочивайте» й поїхали. Проїхавши з десяток метрів, зупинилися, вийшли й повторили цю ж процедуру з хлопцем, який йшов тротуаром. У зв’язку з цією ситуацією дайте, будь ласка, відповідь на таке запитання: наскільки були правомірними дії співробітників ППС і як діяти за подібних обставин? Петро Скібенко, м. Київ
Трагедия «атаки века»
	Окончание. Начало в предыдущем номере Команда и пассажиры «Вильгельма Густлоффа» готовились ко сну. Система вентиляции не справлялась с работой, и в переполненных помещениях было душно, многие перед сном снимали верхнюю одежду и даже спасательные жилеты. Пока С-13 готовилась к торпедной атаке, Петерсен и Цан ужинали в каюте у старшего помощника. В самый разгар застолья судно потрясли три сильных взрыва, на палубу полетела посуда, смолкли машины и погасло освещение. Цан крикнул, что лайнер торпедирован, и офицеры бросились на мостик. «Густлофф» по инерции еще двигался вперед, но уже садился носом и кренился на левый борт.
«Сорокап’ятка»
	З появою танків протитанкові гармати (ПТГ) стали мало не найважливішим видом зброї польових військ. Однією з найвідоміших радянських протитанкових артилерійські гармат періоду Другої світової війни є невелика 45-мм гармата, яку фронтовики охрестили «сорокап’яткою».
История холодного оружия Востока и Запада
	Безусловное преимущество в пешем бою получал владелец оружия для нанесения рубящего или колющего удара, снабженного длинным древком, что позволяло ему атаковать всадника или держать его на расстоянии. Это привело к появлению многих разновидностей древкового оружия. Предлагаем ознакомиться с некоторыми из них, такими как рунка, протазан, спетум и другие.
Коммандос: выдающиеся операции спецподразделений
	Продолжение. Начало в номерах за январь-июнь, 2008 «Бранденбург» в боях 1941–1943 гг. В феврале 1941 г. 1-я рота 1-го батальона немецких диверсантов расположилась в Ольштыне (Польша) и начала накапливать вооружение и военную форму, используемые в Красной армии. Вскоре развернулось интенсивное обучение диверсионным действиям на территории СССР, длившееся до 15 июня. В марте 2-й батальон перебросили из Вены в Плоешти (Румыния). В ночь с 5 на 6 апреля 1941 г. перед немецкой агрессией против Югославии и Греции солдаты этого батальона овладели важным горным перевалом «Железные ворота» над Дунаем, на территории Югославии. На следующий день рота диверсантов из 2-го батальона захватила мост на Вардаже (Греция), что помогло танковой дивизии вермахта с ходу занять Салоники. С 21 по 27 апреля 1941 г. коммандос 2-го батальона совершили внезапный рейд в английском тылу и захватили остров Эвиа в заливе Волос. Это заставило англичан отступить через перевал в Фермопилах. 26-го апреля 2-й батальон «Бранденбурга» первым вошел в Афины.
Оккупация. Правда и мифы
	Окончание. Начало в номерах за январь-декабрь, 2007 и январь-июнь, 2008 Быт оккупации Несмотря на войну, люди продолжали жить. Для этого приходилось служить в немецких учреждениях или работать на открытых оккупантами предприятиях. В Западной Европе подобный вынужденный коллаборационизм не преследовали, у нас же нередко отправляли в лагеря или посылали на фронт в составе штрафных или штурмовых батальонов и рот почти на верную гибель. Трудиться приходилось по 12–14 часов, а заработанного едва хватало на то, чтобы не умереть с голоду.
Испытатели судьбы
	Кажется, что этим людям страх неведом. Да ведь так оно и есть! Дух захватывает, когда глядишь на них с земли. Еще более 60 лет назад парашютист Виктор Евсеев совершил уникальный прыжок с высоты 7 км. Он падал вниз более двух минут и раскрыл парашют, когда до земли оставалось лишь 150 м! Если бы свободное падение продолжалось еще пару секунд, гибель отважного парашютиста была бы неминуемой...
Під вітрилами «Пресвятої Покрови»
	За часів Запорізької Січі справжнім козаком міг стати той, хто пройшов багаторічний вишкіл, різноманітні випробування та побував у морському поході. Сучасні козаки з чайки «Пресвята Покрова» нічим не поступаються своїм героїчним предкам, адже тримісячна мандрівка північними морями – це справжнє випробування на сміливість та витривалість.